Історія гемблінгу в Україні

Гральна індустрія в Україні мала непростий початок. З 90-х по нульові була повна свобода дій, що призвело до тотальної заборони азартних ігор на законодавчому рівні. Гемблінгова сфера пішла в тінь на багато років. Тільки нещодавно розпочалося регулювання цієї індустрії після початку легалізації у 2019 році. До цього керівництво країни не звертало уваги на наявність злочинності та криміналу у галузі. Зараз враховуються насамперед інтереси звичайних гравців та пов’язаних із індустрією людей.

Гральний бізнес в Україні після проголошення незалежності країни

Кілька років не лише в Україні, а й у всіх країнах колишнього СРСР панував повний безлад і невизначеність щодо майбутнього. У всіх новостворених державах перехід до ринкової форми економіки відбувався на інтуїтивному рівні. Керівництво України дозволило заробляти гроші у будь-який спосіб, і підприємці почали дивитися у бік тих способів, які до цього були під забороною, наприклад, гра на гроші.

Першими з’явилися гральні зали з автоматами та казино. Законодавством ще нелегальні азартні ігри були під забороною, але вже була форма регулювання та ліцензування. Ліцензія видавалася міським чи районним керівництвом терміном від 3 років без серйозних обмежень. Отримати такий дозвіл теж не становило особливих труднощів. По суті, такі гральні зали були прирівняні до звичайних торгових місць.

Перші спроби регулювання гемблінгу

Наприкінці 90-х керівництво країни змогло вирішити основні проблеми, що перейшли від колишнього СРСР, та упорядкувати законодавство. Після цього необхідно було конкретне регулювання законопроектів щодо галузей, які не мали глобального впливу на стан суспільства. Але гральна індустрія без контролю за кілька років перетворилася на серйозну проблему. Найважливішою проблемою стала лудоманія, через яку жителі України потрапляли у залежність від ігор та спускали останні гроші в автоматах. Керівництво країни ніяк не могло вплинути на цю ситуацію, а також бюджет країни не тільки не поповнювався, а й зменшувався.

Українське казино

Перші казино та зали з гральними автоматами з’явилися на початку 90-х років. Першим документом до регулювання діяльності, де було позначено класифікацію азартних розваг та вимоги до власників закладів, стала Інструкція №86, яку розробила Ліцензійна палата. З’явився документ лише 1998 року. У документі було розшифрування поняття «азартна гра», яке мало на увазі можливість отримати матеріальні блага за діяльність, де результат визначався випадково. Також було прописано можливість програти зроблену ставку.

До класифікації потрапили 4 види ігор:

• На здатність
• Випадки
• Тоталізатори
• Парі на гроші

У розвагах на здатність гравець міг збільшити шанси на перемогу завдяки певним навичкам, фізичним або інтелектуальним. Здебільшого йшлося про карткові ігри.

В іграх на випадок результат повністю ґрунтувався на випадковому результаті та везінні гравця. Інструкція №86 зобов’язувала власників рівномірно розподіляти результати виграшів з використанням спеціального обладнання. Тут йдеться про автомати, рулетку, лотерею і так далі.

Тоталізатори являли собою ставки на спорт із виплатою виграшу за вгаданий результат парі. Розмір виграшу залежить від загальної кількості гравців, які зробили прогноз на цю подію, та зібраної суми з цього парі.

Під парі на гроші мали на увазі ставки на будь-які події, які міг запропонувати організатор. Гравець знав коефіцієнт, який збільшував його ставку під час виграшу.

Така класифікація описувала практично всі азартні ігри, а держава окреслила вимоги до власників закладів. Також в Інструкції було зазначено, що азартні ігри заборонені для неповнолітніх громадян, а також встановлено певний податок. Ця Інструкція працювала до 5 березня 2003 року.

Невдоволення суспільства та заборона казино

Хоча азартні ігри і залишалися завжди джерелом соціальних ризиків, таких як гральна залежність тощо, українська влада “заплющувала на це очі” заради додаткових надходжень до скарбниці держави. Вартість ліцензії порівняно з доходом грального закладу була набагато меншою. Крім того, казино не сплачували ПДВ, а податок на прибуток становив 30%. Збори приносили окремо також і внутрішнє обладнання казино, таке як столи, рулетки, автомати та інше.

Азартні ігри стали частиною громадського користування та дозвілля у багатьох ресторанах та нічних клубах. Переважно популярність була серед молодого населення. Окрім сплати податків, держава більше не регулювала гральну індустрію. Таке ставлення та ігнорування інтересів гравців призвело до того, що в середині 2000-х виявилося зростання кількості незадоволених. Громадяни були незадоволені бездіяльністю з боку держави, тоді як гральний ринок розвивався сам собою без будь-якого нагляду і контролю. Набравши чинності та впливу азартне лобі надалі не дозволило пройти ряду законопроектів, що обернулося повною катастрофою.

Мораторій на азартні ігри та розквіт підпільного бізнесу

Громадські організації в Україні наприкінці 2000-х одностайно стверджували, що гральний ринок розвивається у нездоровому напрямку, що збільшує кількість людей із азартною залежністю, а це, у свою чергу, зменшує загальний рівень життя населення та призводить до бідності. Прикладами завжди була російська влада, яка перевела все казино у спеціальні окремі точки.

Найбільше резонанс досяг межі, коли у Дніпропетровську у травні 2009 року згоріла зала гральних автоматів Метро Джекпот. Сама зала знаходилася на 1 поверсі житлового будинку, в якому було близько 60 людей. Вогонь швидко розійшовся по всій будівлі, внаслідок чого 9 людей загинуло, а 11 отримали сильні опіки.

Обурення пересічних людей після цього інциденту вийшло на новий рівень. Жителі міста звинувачували в недбалості владу і заявляли, що азартні ігри тільки шкодять. На час розслідування пожежі глава області Віктор Бондар підписав указ про закриття гральних закладів, поки не розберуться із ситуацією.

Пожежа в гральному приміщенні

Пожежа в Метро Джекпот стала своєрідним приводом для закриття гральної індустрії по всій країні. На той момент прем’єр-міністром була Юлія Тимошенко, яка і до цього випадку не любила азартні ігри і намагалася їх заборонити. Завдяки інциденту Юлія в найкоротші терміни змогла провести через Верховну Раду законопроект, який заборонив би азартні ігри повністю. Хоча гральне лобі і було сильним, і добилося вето президента на законопроект, Верховна Рада пробилася крізь перешкоди і 25 червня 2009 року закон набув чинності.

Переділ сфер впливу та втрачені можливості держави

Заборона на гральну діяльність у країні зробила затримку в десятиліття для розвитку азартного бізнесу. У зв’язку з цим стала сильно розвиватися нелегальна сторона гральної промисловості. Якби у 2008 році влада прийняла б закон про регулювання гральної сфери, в якій було б збільшено вартість ліцензії та прописано суворі вимоги до закладів, результат був би інший. Така концепція регулювання вже була в Європі, яка в першу чергу захищала інтереси гравців.

Нові положення після підписання мораторію були дійсними лише на папері. Насправді кількість порушених справ проти нелегальних закладів була набагато меншою від кількості самих закладів. Підприємці просто оголошували про закриття та працювали у підпіллі. Штраф за порушення дорівнював 5 млн гривень, або $650 тис.

Щоб не платити штраф, гральні заклади шукали заступництва у впливових людей при владі та правоохоронних органах. Щомісяця за таке заступництво гральний заклад платив від 500 до 10 000 тисяч доларів. Сума залежала від розташування казино та його розмаху.

Підпільне казино

Заборона на гральну діяльність одразу спричинила кілька неприємних наслідків. Насамперед до державного бюджету перестали надходити додаткові кошти. Але найбільшою проблемою став розвиток нелегального грального бізнесу. Заклади пішли у тінь, що сприяло зростанню корупції у країні. На легальному становищі залишилися лише організатори лотерей, а казино та букмекерські контори втратили свої ліцензії. У результаті лотерейні організатори почали контролювати весь ринок та визначати розвиток нелегального ринку.

Основні гравці азартного ринку у 2009-2019 роках

Як і було сказано вище, після повної заборони на ринку азартних ігор залишилися лише лотереї. Ліцензії у подібних закладів було отримано ще 2001 році, а на самому ринку залишилося лише 4 таких заклади.

• Українська національна лотерея
• Молодьспортлото (М.С.Л.)
• Патріот
• Ощадбанк

Остання була кредитною компанією, яка не ставила пріоритет своєї діяльності проведення лотерей. Тому конкуренція серед компаній розгорталася між трьома, що залишилися. Найпопулярнішими були УНЛ та М.С.Л.

Спочатку планувалося, що після повної заборони на азартні ігри влада переробить закон і внесе корективи до правил видачі ліцензій. Ліцензії, що діють, спливали в 2013 році, а нові були під забороною. У зв’язку з цим лотерейні компанії вирішили використати час максимум і не чекати зміни закону та переоформлення ліцензій. Організатори лотерей почали відкривати наземні точки, в яких встановлювали обладнання для рулетки, казино, гральних автоматів тощо. Вони зазначали, що це візуалізація розіграшів лотерей, але насправді всі розуміли, що вони просто оминають закон.

Ключові оператори азартних ігор в Україні у 2009-2019 роках

Коли ринку залишилося кілька компаній, відповідальність також розділилася з-поміж них. УНЛ займалася організацією числових лотерей, тоді як М.С.Л. проводила будь-які розіграші, а Патріот лише миттєві.

Такий розподіл був лише на папері та умовний, адже після закриття казино УНЛ та М.С.Л. почали відкривати наземні заклади під різними брендами.

Українська національна лотерея (УНЛ)

Українська національна лотерея вводить в оману своєю назвою, адже сама держава ніяк не брала участі у розвитку організації та збільшенні капіталу. З 2018 року компанія належить Майклу Джону Фогґо, бізнесменові з Великобританії. До нього УНЛ володіли американець Вільям Френсіс Флінн, компанії Olympic Gold Holdings Limited та Efamiando Holdings Limited.

Власники УНЛ дотримувалися позиції, що організатори лотерей повинні бути залучені до розвитку та формування грального ринку, а також бути експертами з цієї індустрії. Таке становище дає право вивчення особливостей ринку. Українська національна лотерея проводить розіграші з 1997 року і по праву вважається найдосвідченішою та найстарішою гральною компанією в країні. Входить до складу Всесвітньої лотерейної асоціації та є членом Європейської асоціації лотерей та тото.

Після купівлі компанії Майклом Фоггом ЗМІ видали кілька статей про володіння організацією. У статтях Фогга називали номінальним власником найбільшого грального закладу в країні, а фактичними є такі високопосадовці, як колишній глава адміністрації президента Борис Ложкін, депутати Блоку Петро Порошенко, Олександр Третьяков та Гліб Загорій. В інтерв’ю Майкл багато разів заявляв, що він є єдиним власником компанії і серед керівництва немає жодного громадянина України.

Оператор УНЛ проводить 4 тиражні лотереї:

• СуперЛото
• Кено
• Лото Максима
• Лото Трійка

У кожному з них є багатомільйонні джекпоти, а загальна сума за всі роки перевищила 300 млн гривень. Окрім тиражних лотерей на сайті проводяться миттєві. Всього 11 найменувань миттєвих лотерей та 14 бліц-ігор. З середини 2010-х років найбільше розвивалися саме вони, адже надають право на участь у онлайн-розіграшах. Цей крок привернув величезну аудиторію з інтернет-простору.

Кількість терміналів Національної лотереї до 2019 року перевищувала позначку 5200 штук. Серед них є комп’ютери в лото-маркетах, на яких є симулятори гральних автоматів та інших ігор. Хоча букмекерська діяльність залишалася під забороною, у пунктах продажу лотерейних квитків можна було зробити ставку на спортивну подію. Тим самим лото-маркети просто перетворилися на нелегальні букмекерські контори та гральні автомати.

У 2019 році розвиток цієї схеми досяг колосального порогу. Підприємці купували франшизу та відкривали лото-маркети під брендами Космолот, Золотий Кубок, Лото Платінум тощо. 30% прибутку йшло в УНЛ, а на сайті оператора можна було переглянути список назв, доступних для використання.

Крім того, на офіційному сайті УНЛ був розділ, присвячений ставкам на спорт у вигляді лотерей. Гравцям потрібно було вгадати результат спортивної події. Прогнози приймалися також у пунктах прийому платежів Parimatch, Bazabet, Фаворит Спорт та FortuneLive. Розділ потім був прибраний із офіційного сайту організаторів лотереї.

Молодьспортлото (М.С.Л.)

Молодьспортлото вважається наступником української філії радянського лотерейного організатора Спортлото. Завдяки цьому компанія у ЗМІ стверджувала, що має величезний досвід на ринку азартних ігор. Організовано М.С.Л. у 1998 році і на даний момент має 3 сертифікати відповідності стандартів – один від Європейської асоціації лотерей та ще 2 від Всесвітньої лотерейної асоціації.

Майже 100% статутного капіталу компанії у руках корпорації Evolot Limited. Статутний капітал дорівнює 137,8 млн. гривень. Офіційно власниками М.С.Л. є один мешканець Кіпру Маркос Шіапаніс та три мешканці України Ярослав Кухар, Тарас Ложенко та Олена Полосенко.

Не обійшлося і без скандалів із засобами масової інформації. 2014 року ЗМІ заявляло, що насправді компанією володіють люди з російської Альфа-Груп. Керівництво М.С.Л. само собою цю заяву спростовувало і допомагало провести перевірку, під час якої доказів цього не знайшли. У результаті цього скандалу М.С.Л. ще три роки була під санкціями, хоча продовжувала діяльність.

М.С.Л. почала встановлювати термінали у 1998 році, через два роки відкрився сайт в Інтернеті для віддаленої участі у «Віртуальному казино». Усього було понад 6 з половиною тисяч точок продажу лотерейних квитків. У 2007 році з компанією Scientific Games було укладено договір, і організація почала проводити миттєві лотереї. Лише у 2015 році М.С.Л. почала використовувати у своїх розіграшах генератор випадкових чисел.

Оператор окрім стандартних способів оплати, таких як банківські картки та термінали самообслуговування, додав ще можливість купити лотерею через популярні серед молоді Apple Pay, мобільні перекази для абонентів Київстар, QR-коди в електронному гаманці Leo Wallet. Крім того з’явився мобільний додаток М.С.Л. для телефонів на базі Android. Слідуючи сучасним тенденціям, М.С.Л. запустила в 2018 році чат-бот у Телеграмі, а також створила акаунти у YouTube та Instagram. Це зроблено з метою залучення молодої аудиторії, на яку розраховано більшість продуктів у мережі.

2020 року до Єдиного реєстру державних лотерей було внесено понад 120 найменувань розіграшів, хоча насправді їх було не більше 70 штук. Найбільші джекпоти випадали в таких тиражах, як Лото-Забава, Мегалот, Каре. Інші лотереї сам оператор умовно ділить на 4 види: миттєві («Щасливі числа», «Товстий гаманець», «Лас-Вегас», «Морський бій» та інші), спортивні («Спортпрогноз», «Віртуальна ліга»), ігри на інтуїцію (“Сапер”, “Смайл”) та офлайн-варіанти (“Тип Топ”, “Гонка на гроші”, серія “Швидкограй” та ціла добірка скретч-карт під загальною назвою “Прачки”).

Завдяки сучасним технологіям та точкам продажів М.С.Л. з 2010 року почала активно під виглядом лотерей просувати ставки на спорт та казино-ігри, такі як електронні версії автоматів, рулетки, блекджек. RTP був трохи більше 70%. Заборонені на той час азартні ігри в лото-маркетах носили відомі імена брендів – “Золота підкова”, “Золотий тріумф”, “Мегалот”, “Спортпрогноз”. Більшість із них були відкриті за франшизою від М.С.Л., хоча з поліцією розбиралися самі власники фарншизи. Щомісяця понад 200 тисяч гривень віддавали поліції, щоб уникнути проблем та відсутності претензій. Щойно таку франшизу закривали органи, М.С.Л. заявляло, що точка незаконно використала їхні назви та не має з ними нічого спільного.

Якогось моменту виписка з реєстру про ліцензію лотерейних операторів вийшла з-під контролю, і всі почали відкривати зали з гральними автоматами без необхідних документів. У 2019 році частка нелегальних гральних клубів досягала позначки 80%, а решта 20% дотримувалася хоча б частково якихось правил.

Спроби врегулювати ринок гемблінгу

Закон про лотереї було ухвалено у 2012 році. На стадії слухання у Верховній Раді було внесено суттєвих змін до початкового проекту. Спочатку передбачалося, що лотерейний сегмент повністю під контролем держави, але цю ідею відкинули. Було внесено положення про ліцензування приватних компаній. Обмежень було так багато, що, насправді, забороняло виходити на ринок новим гравцям. Тим самим законопроект, який передбачав скасування діючих операторів, перетворився на закон, який прямо захищає їхні інтереси.

Про легалізацію гральної індустрії знову заговорили за Петра Порошенка. Одразу кілька проектів було запропоновано на розгляд до Верховної Ради. Основними положеннями стали відмова від заборони на азартні ігри та ухиляння від жорсткого контролю з боку держави. Всі відмінності були в основному в таких деталях, як вартість ліцензій, розмір статутного капіталу, вимоги до місць та відкриття казино та букмекерських контор. Необхідність ухвалення європейської системи розвитку гральної індустрії дали Україні нові кредити від Міжнародного валютного фонду. Але навіть це не змусило депутатів Ради розглянути бодай один законопроект.

Українська національна лотерея та М.С.Л. здобули на гральному ринку статус-кво. Перша компанія у 2017 році отримала оборот у 934 млн. гривень, а М.С.Л.  — 308 млн. Обсяг тіньового ринку ж досягав суми понад $1 млрд. Законопроект про детінізацію гемблінгу було створено задля того, щоб перевести ці гроші в легальну сферу, за якої сплачуються податки та дотримуються права гравців. Також мали з’являтися нові компанії з ліцензіями на створення казино та букмекерських контор.

Погроми у залах гральних автоматів

З 2016 року на тлі жорстоких суперечок політиків щодо розвитку гральної індустрії в Україні розпочалися погроми залів з автоматами у Києві та Львові. Молоді люди в балаклавах вривалися в зали, залишаючи повний хаос. Зруйноване обладнання, лайки на стінах — це найменше, що вони робили. Хоч вони й казали, що проти нелегальних залів, насправді це були звичайні пограбування.

Найчастіше підпадали під роздачу зали під брендом М.С.Л. Після цього оператор відкрито говорив про переділ грального ринку.

Легалізація гемблінгу в Україні.

2019 року до влади прийшов Володимир Зеленський, і про легалізацію заговорили з новою силою. Плани щодо розвитку та легалізації стали набувати більш реального характеру. Через 3 місяці після обрання на пост президента країни той доручив українському уряду розробити законопроект про зняття заборони на азартні ігри та провести слухання у Верховній Раді. Зеленський зазначав, що легалізація гемблінгу принесе додаткові кошти до скарбниці, створить робочі місця та привабить туристів. Орієнтовну дату було призначено на 1 грудня 2019 року.

Проект закону № 2285 «Про державне регулювання діяльності з організації та проведення азартних ігор» було підготовлено та подано Кабінетом міністрів вже у вересні 2019-го. Проект підготував уродженець Латвії Борис Баум, котрий 10 років займався розвитком Premier Hotels and Resorts. Головними гравцями на ринку ЗМІ позначали Парі Матч та Фаворит.

Законопроект було зареєстровано у Верховній раді 18 жовтня. У заплановане 1 грудня він так і не був підписаний, в основному через кілька відкладень та розробок 7 альтернативних версій.

Масове закриття гральних залів у 2019 році

Через нездатність ухвалити законопроект Володимир Зеленський ухвалив рішення закрити всі гральні зали, і 20 грудня Кабінет Міністрів на чолі з Олексієм Гончаруком випустив розпорядження № 1325-р про заборону діяльності закладів, які надають азартні ігри під виглядом електронних лотерей. Другий пункт документа містив доручення Національній поліції та Державній фіскальній службі розпочати виявлення та ліквідацію таких клубів. Відповідний указ підписав міністр внутрішніх справ України Арсен Аваков.

У першу ж ніч після розпорядження Президента по всій території України було закрито 152 зали з автоматами, а наступного дня — 5 300 нелегальних об’єктів грального бізнесу у Києві, Дніпрі, Львові, Одесі, Харкові. З 2009 року це було наймасштабніше закриття гральних закладів у країні.

Олексій Гончарук вимагає від правоохоронців очистити ринок від нелегальних залів до кінця 2019-го. Наступні кілька тижнів ЗМІ лише публікували новини про закриття того чи іншого грального залу.

З огляду на жорсткого тиску з боку держави 26 грудня керівництво М.С.Л. призупинило розіграш миттєвих електронних лотерей та продовжувало критикувати рішення влади. З офіційних сайтів УНЛ та М.С.Л. та в працюючих офісах продажів зникли емулятори гральних автоматів та ставки на спорт. Але незважаючи на це, закриття лотомаркетів продовжилося і в січні 2020-го.

Такий розвиток ситуації призвів до того, що законопроект про легалізацію гральної індустрії Рада ухвалила у січні 2020 року. Було всього 3451 виправлення, але навіть це вважалося великим кроком уперед у цьому напрямку. У серпні 2020 року Володимир Зеленський підписав закон № 768-IX, який регулює діяльність з організації та проведення азартних ігор. Він набув чинності 14 серпня. Через 11 років після повної заборони азартні ігри набули в Україні легального статусу.

Основні положення закону про легалізацію гемблінгу в Україні

Законопроект дозволяв азартні ігри на території країни, містив правові, економічні, соціальні та організаційні вимоги до ведення бізнесу. Основні положення документа:

• Оператори повинні використовувати сертифіковане обладнання.
• Займатися гральною діяльністю можна лише після оформлення платної ліцензії, яка видається на 5 років. У законі зазначено вартість документа та щорічну плату за кожну одиницю обладнання. Заплановано видачу безкоштовної ліцензії на 10 років для реалізації великих проектів.
• Контролювати ринок буде Комісія з регулювання азартних ігор і лотерей (КРАЇЛ).
• Казино можуть здійснювати діяльність лише у спеціальних зонах і на території великих чотирьох- та п’яти-зіркових готелів, букмекерські контори, приміщення з автоматами – у трьох-, чотири- та п’яти-зіркових готелях. До столичних закладів висуваються суворіші вимоги щодо розміру їх номерного фонду.
• Дозволяється робота онлайн-казино та покер-румів, прийом ставок на спорт в інтернеті зі створенням єдиної системи моніторингу таких веб-сайтів.

• Мінімально допустимий вік гравців 21 рік.
• Статутний капітал фірми має бути більше 30 млн гривень.
• Починає діяти принцип відповідальної гри. Він накладає на операторів зобов’язання щодо запобігання та мінімізації негативних наслідків від участі громадян в азартних розвагах. Передбачається розробка методів боротьби з лудоманією.
• До реклами азартних ігор висуваються суворі обмеження. Фактично вона заборонена на будь-яких носіях та у всіх видах ЗМІ, за винятком спеціалізованих друкованих видань. На радіо та телебаченні можлива поява рекламних повідомлень у нічний час доби з 23:00 до 06:00.
• Кошти, одержані від продажу ліцензій у сфері азартних ігор, повинні спрямовуватися на розвиток соціальної сфери України. 50% відрахувань надходитимуть до державного бюджету, 50% — до місцевого фонду території, на якій розташований заклад.

Оксана Маркарова, яка обіймала посаду Міністра фінансів до березня 2020 року, озвучувала державний дохід з гральної діяльності в 5-9 млрд гривень, хоча трохи пізніше Борис Баум відзначив цифру скромніше – 3-5 млрд.

Вартість ліцензій та розмір додаткових щорічних платежів

Ціна ліцензій та сума щорічних відрахувань від діяльності компаній прив’язана в законі до МРОП (з 1 вересня 2022 року — 8500 гривень) та залежить від різновиду азартних ігор, розташування закладу.

Покупка ліцензії не означає, що не доведеться витрачати ще. З організації щорічно збирається плата, виходячи з кількості об’єктів:

• Рулетка – 175 МРОП / 875 000 грн станом на кінець 2022 року.
• Гральний стіл – 90 МРОП / 450 000 грн.
• Автомат – 6 МРОП / 30 000 грн.
• Наземний пункт букмекерської контори – 30 МРОП / 150 000 грн.

За неліцензійне обладнання оператори сплачують великий штраф. Для контролю розроблялася Єдина система моніторингу.

Гральний бізнес в Україні після 2020 року

Гральна сфера не відразу почала діяти, як планувалося. Для початку потрібно було створити Комісію з регулювання азартних ігор та лотерей, внести поправки до вже існуючих законів, запустити систему моніторингу.

На створення Комісії відводилося близько двох місяців, і формально було зроблено все вчасно. 23 вересня було ухвалено постанову про формування КРАЇЛ. Офіс знаходиться у Києві, до складу входить 6 членів, а загальна кількість співробітників досягає позначки 230 працівників.

Головою КРАЇЛ спочатку хотіли обрати ініціатора законопроекту про легалізацію Бориса Баума, але зрештою головою Комісії став Іван Рудий. Відразу після цього стали відомі імена інших членів комісії, у тому числі Євген Гетьман, який обійняв посаду координатора міжнародних проектів, та Олена Водолажко, член Асоціації правників України. Залишилося обрати решту 4 кандидатів. КРАЇЛ міг розпочати обов’язки лише після формування повного складу. Це відкладало реалізацію та ухвалення законопроекту.

Врегулювання питань у перехідний період

Важливим елементом мала стати система онлайн-моніторингу. Саме вона збирає інформацію про ліцензію та відповідність вимогам, усім прийнятим ставкам та виплатам. Це також відкладало підписання законопроекту, який би гарантував реалізацію відповідальної гри.

На створення надається 2 роки. Останній термін був призначений на 13 серпня 2022 року, а потім компанії повинні протягом півроку підключитися до неї. Тим самим повний перехід мав бути закінчений 13 лютого 2023 року, але завадила війна.

З іншого боку, компанії могли зловживати становищем, доки триває цей період. уло прийнято запровадити триразове збільшення річної ліцензії для букмекерських контор та онлайн-казино.

Компанії, зацікавлені у виході на гральний ринок України

Найсерйозніша конкуренція розгорілася між власниками готелів, оскільки саме там можна було розміщувати казино та гральні зали. Борис Баум зазначав, що у п’ятизіркових Premier Palace, Intercontinental та Fairmont у центрі Києва вже відведено спеціальні приміщення. Два останні заклади належать родині українського мільярдера Леоніда Юрушева. Premier Palace та ще 4 готелі цієї мережі в Україні належать концерну VS Energy. Потенційними конкурентами є також власники Hilton, Hyatt та Sheraton.

2020 року було проведено аукціон на продаж готелю Дніпро у Києві за 1,1 млрд гривень. Власником стала фірма Смартленд, яка раніше була нікому невідома. Серед засновників компанії виявився колишній професійний гравець у покер із Фінляндії Ванхапелто Петтері. Також належить до концерну Olympic Entertainment Group AS, якому належать казино в країнах Прибалтики, Словаччини, Італії та на Мальті.

Найбільше на легалізацію чекали букмекерські контори, які по суті відокремили ставки на спорт від казино. Першими ліцензію отримали БК Парі Матч та Фаворит, які володіють 70% букмекерського ринку. Наступними повинні були отримати 1xbet, Марафон та Фонбет. Серед лотерей нічого не змінилося і ліцензію отримали дві компанії – УНЛ та М.С.Л.

Що може завадити розвитку грального ринку

Найбільше може стати на заваді виходу на гральний ринок високий фінансовий поріг. Плата перший рік вноситься не пізніше 10 днів з дня отримання дозволу. Ліцензія у свою чергу в сотні разів більша за аналогічні в інших країнах. Наприклад, у Великій Британії ліцензія на наземне казино коштує від 15 тис. фунтів стерлінгів, тоді як в Україні при перерахунку валюти виходить близько 800 тис. фунтів стерлінгів. У Білорусі вартість ліцензії дорівнює $5,3 тис., а в Україні у 200 разів вища.